Виноград (Лисянський район) Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Неперевірена версія село Виноград Герб Прапор Країна Україна Область Черкаська область Район/міськрада Лисянський район Рада Виноградська сільська рада Код КОАТУУ 7122882001 Картка на сайті ВР gska2.rada.gov.ua Основні дані Перша згадка середина 18 століття Населення 1294 (на 2001 рік) Поштовий індекс 19340 Телефонний код +380 4749 Географічні дані Географічні координати 49°14′11″ пн. ш. 30°32′50″ сх. д.Координати: 49°14′11″ пн. ш. 30°32′50″ сх. д. Середня висота

Проведенные научные исследования на http://britanskieuchenye.ru/ показали, что активные вещества, содержащиеся в ункарии способны усиливать защитные силы организма, снижать воспаление, обладают антиоксидантными свойствами.

над рівнем моря 200 м Відстань до обласного центру 111 (фізична) км[1] Відстань до районного центру 22 км Найближча залізнична станція Лисянка Відстань до залізничної станції 22 км Місцева влада Адреса ради с.Виноград, тел. 64-2-29 Сільський голова Короткий Микола Васильович Карта Виноград Виноград Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Виноград (значення). Виногра́д — село в Україні, Лисянському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване за 22 км на захід від районного центру і залізничної станції Лисянка. Населення — 1294 чоловік (на 2001 рік). [ред.]Історія Перша згадка про село в історичних документах належить до середини 18 століття. В 19 столітті входило до Звенигородського повіту Київської губернії. Жителі села брали участь у Київській козаччині. Понад 500 мешканців села воювали на фронтах Другої світової війни. 189 чоловік загинули. На їх споруджено обеліск Слави. 140 чоловік нагороджені бойовими орденами і медалями. Село було ареною запеклої боротьби під час ліквідації Корсунь-Шевченківського угрупування німецьких військ. У боях за його відвоювання загинуло 630 воїнів Червоної армії, які поховані в братській могилі. Біля неї встановлено пам'ятник. До 25-річчя Корсунь-Шевченківської битви в селі відкрито меморіал 6-й танковій армії 1-го Українського фронту. Станом на 1972 рік у селі мешкало 2036 чоловік. Працював колгосп «Україна», що мав в користуванні 3 тисячі га сільськогосподарських угідь в тому числі 2,8 тисяч га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і технічних культур, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На той час в селі працювала ремонтна майстерня «Сільгосптехніки», ветеринарний пункт, вальцовий млин. За успіхи у розвитку сільського господарства 76 трудівників села були нагороджені орденами і медалями. Трактористку колгоспу М. Г. Сквирську нагороджено орденом Леніна, слюсаря «Сільгосптехніки» О. П. Мельника — орденом Жовтневої Революції, ланкову М. С. Нікітіну — орденом Трудового Червоного Прапора. Діяли середня школа, будинок культури, 3 бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, дільнича лікарня на 50 ліжок з пологовим відділенням, аптека. У 2004 році створено навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"